Cocaine Эквадор shop клад Ак-Довурак купить цена

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Я, братик, разжился одним интересным рассказом, который, блять, тебе точно приглянется. Разрешай искренне поделиться своим закалом и суровыми прошмандовками. Однажды, я как-то приболешился к гребаному кодеину. Этакий союзник, который помогает тебе забыть все нахуй и прогуляться по солнечным полянам дурной реальности. И вот, чую, внутренний нарком дает мне ножичком под шкафом. Как будто та самая сука шепчет: "Давай, падла, найди залежи настоящей раскуроченности и окунись в безумие!" Мое патологическое желание кайфа меня вновь потянуло к пляшущим вокруге закладкам. Я решил смутить наркотическое равновесие через покупку настоящего шмеля, по простому - кокаина. Стыкаюсь я с добытчиками, барыгами, с которыми я частенько общаюсь. И так, вот мы сидим за столиком, задвигаем барбитураты, и я смыкаю глаза. Но шуга, чуваки, охватывает душу, и не хотелось, чтобы все скатилось в морфийную пропасть. После нескольких попыток и проверенных поставщиков, я все же нашел дитя второго, того самого героинчика безупречной чистоты. Лозунг "Купил - кайфанул" я, конечно, ахуело пропустил мимо себя, понимаешь? Все эти деньги, все эти связи, все это было ради этого момента. Иду я, бродяга, с пакетиком в кармане, и тут телефон взбесился, колокольчик зазвенел. Голос в трубке подмывает меня на "природу", на бывшее кладбище, где, как обещают, устроена охота за пасхальными яйцами. Ничего себе, да? Но я, ты пойми, не от жизни, а от наркотиков этих своих трусов и все хочу. Вот картина: прихожу в темное лунное время на кладбище, а там уже все тусуются. Я вижу тех ребят, кто активно портит свои жизни, и мы дружно воюем за этот самый кайфовый приз. Каждый из нас, уставший от наркотических пляск, ищет хоть какое-то утешение в суровом существовании. Пушкин бы сказал: "Жизнь прожить - не поле перейти", а мы, братишка, хотим хоть капельку хорошего настроения, хоть одну победу над собой. Иду я бродяга, соревнуюсь на глазах у местных братков. От героина второго зазвучала плюрастная музыка в моей голове, а каждый метр, каждая диагональ кладбищенского лабиринта превращалась в бегущего волка. И вот, моя очередь - нашел я одно такое пасхальное яйцо, заложенное по середине кладбищенского мостика. Мое наркоманское понимание чуйки скажет, что в нем есть чудеса, что в нем есть кайф и счастье. Я медленно открываю это яйцо, и там оказывается ничего, блять, только таблетка морфия. А зачем мне это говно на кладбище? Хочется же настоящего кайфа, а не мусора. Смотрю я на остальных участников охоты, они такие же разочарованные, как и я. Блин, ну зачем же такие приколы устраивать, думают люди. Ведь я бы даже загадал, откуда выхлоп, если бы знал, что такая шляпа тут будет. Но я не сдаюсь, брат, нет. Я иду дальше, ищу следующую возможность. И вот, на конце кладбищенской дорожки, я нахожу второе пасхальное яйцо. У меня чуть перехватило дыхание, и я несу его в руках, как самый ценный сокровищец. Открываю его с трепетом, братик, и тут, охуеть, в нем оказывается маленький пакетик кокаина. Кайф проникает в каждую клеточку моего тела, залпом смывая все одиночество и негатив, буквально превращая меня в самого настоящего героя. Так закончилась моя история о поиске пасхальных яиц на кладбище. Вроде как бредовая затея, но мне, брат, довольно и интересно было. Возможно, это все наркотики их такое замутят в твоей голове, но что поделаешь, такова природа наркомов. Они живут гораздо ярче, чем все остальные. Посему, смело бери свои закладки, жги кодеин и чувствуй себя настоящим наркоманом, но помни - заботься о себе и своей жопе, а не только о кайфе и наркотиках.